Спочатку ми з чоловіком не хотіли жити у батьків одного з нас. У мене з батьками не завжди були добрі стосунки, в останні п’ять років тільки налагодилися, тому ми обмежуємося візитами до них на свята. У чоловіка з мамою не погані відносини, у мене зі свекрухою теж, але і з нею жити ми не хотіли. Поки була можливість, хотіли жити окремо. До свекрухи теж їхали в гості під час свят, але чоловік окремо теж їхав до мами. Але нещодавно у чоловіка почалися проблеми на роботі. Він звільнився і знайшов собі нову роботу, але зарплата там набагато нижча. Скоро чоловік сказав мені: — Якщо ми продовжимо знімати квартиру, у нас ніколи не буде нашою. Я постараюся знайти собі високооплачувану роботу, але, якщо ні, доведеться витрачати наші накопичення, тому доцільно переїхати до мами. У мене зарплата договірна: я отримую стільки, скільки працюю. Але останнім часом я майже не заробляла. Тому добре розуміла, що іншого виходу у нас немає. Я не знаю, свекруха була рада, що ми переїжджаємо до неї, чи ні, адже чоловік поїхав поговорити з нею один, але свекруха в перший час не скаржилася. Це також залежало від нас, адже ми з чоловіком намагалися бути дуже хорошими мешканцями. Ми не залишали брудний посуд на кухонному столі, прибирали за собою, не заважали під ногами, купували продукти. І тому я дуже здивувалася, коли свекруха заявила, що ми її об’єдаємо, вона не буде нас годувати, тому вимагає, щоб ми розділили полиці холодильника. Незважаючи на те, що найчастіше саме ми купували продукти, ми не стали сперечатися зі свекрухою. Розділили полиці і стали харчуватися окремо. Скоро я стала помічати, що наші з чоловіком продукти пропадають. То ковбаса і сир підозріло швидко закінчуються, то йогурт або овочі зникають. Було очевидно, що бере продукти свекруха, але я не стала піднімати цю тему. Ну, бере жінка, що тут такого? Але навіщо тоді потрібно було влаштовувати цирк? Одного разу ми з чоловіком, повернувшись зі свята, де мали залишитися до наступного дня, застали свекруху. Вона готувала собі бутерброд нашими продуктами. Вона вибрала собі стратегію жертви, почала бідкатися, що у неї маленька пенсія, їй не вистачає на продукти, а ми жерем і не ділимося з нею. Ми невдячні, адже вона впустила нас у свій дім, а ми з нею так поступаємо… Чоловік нагадав їй, що це була її ідея поділити полиці холодильника. Але вона не слухала його, нагримала, наплакалася і пішла до себе в кімнату. Вона два дня не спілкувалася з нами і демонстративно харчувалася порожніми макаронами. Чоловік запропонував їй знову харчуватися разом, але вона заявила, що їй від нас подачки не потрібні.